Есхатологія в онкології: тривалість життя нелікованих хворих із злоякісними пухлинами
DOI:
https://doi.org/10.37336/2707-0700-2020-3-5Ключові слова:
тривалість життя, неліковані хворі, гіпердіагностика, рак молочної залози, рак передміхурової залозиАнотація
Мета статті – нагадати про проблему вивчення природної тривалості життя хворих з нелікованим раком. Вперше в вітчизняну онкологію за матеріалами статті 1924 р. введені результати досліджень англійського професора, онколога і радіолога У.С. Лазарус-Барлоу (1865-1950) природної тривалості життя 2556 нелікованих хворих при ракових пухлинах 29 локалізацій.
Представлені результати дослідження природної тривалості життя хворих з нелікованим раком молочної залози, гепатоцелюлярної карциноми, аденокарциноми товстої кишки і передміхурової залози за період 1964-2018 рр.
Розглянуто проблему гіпердіагностики. Цей термін використовується для позначення побічного ефекту технічного прогресу. Технології медичної візуалізації дозволяють виявляти раки, які не мають клінічних проявів і не ведуть до летального результату. З гіпердіагностикою перегукується поняття «непрогресующих» пухлин (гістологічно верифіковані пухлини, які не ростуть або навіть регресують). Згадано біологічні механізми зупинки прогресування раку.