Променева діагностика торакальних вогнепальних поранень
DOI:
https://doi.org/10.37336/2707-0700-2020-2-6Ключові слова:
вогнепальні поранення, органи грудної порожнини, променева діагностикаАнотація
Частота поранень органів грудної порожнини в загальній структурі бойової хірургічної травми перебуває на рівні 7-12 % та залишається незмінною від Другої світової війни до сучасних військових конфліктів. Переважна більшість з них (до 72 %) – осколкові вогнепальні поранення.
Утворення вогнепальної рани відбувається внаслідок дії ударної хвилі; поранюючого снаряду; енергії бічного удару та вихрового сліду. Форма, розмір, особливості ранового каналу визначаються кінетичною енергією поранюючого агента та фізичними властивостями пошкоджених тканин. Легенева паренхіма нещільна й еластична, тому кулі малого калібру з невеликою енергією завдають їй мінімальної шкоди. Рановий канал добре диференціюється на КТзрізах. Віна виповнений кров`ю, фрагментами зруйнованих тканин, повітряними пухирцями. По периферії визначається зона контузії (ущільнення типу матового скла). Осколкові поранення можуть призводити до розривів легеневої паренхіми з крововиливами, білатеральної контузії легень, пошкоджень кісткового каркасу та м`яких тканин грудної клітки. Пошкодження судин з масивним крововиливом до плевральної порожнини й напруженим гемопневмотораксом є однією з основних причин летальності при проникаючих пораненнях. Особливої уваги при променевому обстеженні постраждалих потребують трансмедіастінальні вогнепальні поранення, заброньова травма та кульова емболія.
Метою променевої діагностики сучасної бойової травми є виявлення й повноцінна характеристика пошкоджень та їх ускладнень. Обсяг діагностичної інформації визначається рівнем медичної допомоги.